Що почуває ребенок, у якого немає тата?
Не секрет, що сьогодні кількість матерів-одинаків катастрофічно велико. Причому, якщо раніше неповні родини утворювалися в основному з ініціативи чоловіка, що не бажає обтяжувати себе зобов'язаннями, або з вини нещасного випадку, то в наш час жінки свідомо вибирають собі такий шлях
Ми не будемо зараз ремствувати на те, що «мужик нині дрібніє», не будемо й розбиратися в причинах, по яких жінка воліє ростити ребенка одна. На цю тему була проведена безліч соціологічних і психологічних досліджень і написане море книг і статей
Тому давайте краще розглянемо ті проблеми, з якими доводиться зіштовхуватися матері й ребенку, у якого немає тата
Бракує часу на спілкування з ребенком
Почнемо з очевидної проблеми. Необхідність самостійно містити родину неминуче спричиняє недостачу часу на спілкування з ребенком. У підсумку виходить, що й так обділений батьківською увагою маля, залишається один на один зі своїми питаннями й потребами. Напевно, нема що говорити, що в міру дорослішання з ним буде усе складніше встановити довірчі й теплі відносини. Підрослий ребенок, навіть розуміючи розумом, що ваша постійна відсутність була необхідно для його ж блага, ніколи не простить того, що не доодержав у свій час материнської любові й турботи
Рекомендації психолога:
Отут все банально. Намагайтеся більше часу проводити з ребенком. І якщо у вас видалася зайва година, навіть коли ви сильно утомилися, краще замість того, щоб разом подивитися мультфільм, поговорите з малям, розповідайте йому щось нове, покажіть, що ви нудьгуєте по ньому й самі розбудовуєтеся, що вам доводиться так багато працюватися
Хлопчикові не на кого рівнятися
Ми звикли вважати, що особливо сильно негативний вплив неповноцінної родини позначається тоді, коли жінці доводиться ростити одного сина. Безумовно, хлопчикові необхідно мати перед собою зразок чоловічого поводження. І якщо поруч із ним немає дорослого чоловіка (або ще гірше – чоловіки постійно міняються, через те, що мати, боячись залишитися самотньої, перебуває в безперервному пошуку), те в хлопчика не може сформуватися повноцінне подання про те, яким повинен бути чоловік. Взрослея, він входить у мир, що живе по незрозумілим для нього законам, ребенок не знає, хто він у цьому хиткому просторі людських взаємин. Про наслідки говорити не доводиться. Намагаючись знайти якусь опору, ребенок часто попадає під дурний вплив
Рекомендації психолога:
Найпростіший вихід – записати сина в який-небудь кружок або секцію, що веде чоловік, щоб у ребенка перед очима був зразок чоловічого поводження
Матері доводиться брати на себе функції батька
Відсутність батька порушує гармонічні процес дорослішання, як хлопчика, так і дівчинки. У психології існує таке поняття – «ідеальна родина». Це умовна модель родини, у якій створені найбільш сприятливі умови існування її членів. Мати в такій родині, персоніфікує для ребенка підтримку, схвалення. Вона завжди прощає провини, жалує, коли боляче, вона готова вислухати й зрозуміти
Але реальний мир не такий простій. Тому ребенка потрібно навчити користуватися не тільки щедротою людської щиросердності. Його потрібно навчити виживати у світі, у якому взаємини між людьми будуються за певними законами. І в цьому саме полягає функція батька. Батько критикує, направляє, карає, виховує силу волі
Процес виховання неминуче містить у собі поступове введення норм і обмежень. Усе починається з горщика, коли ребенка отучивают писати в штани й змушують користуватися горщиком – тобто підкорятися правилам. Далі – більше. Ребенок росте. Він починає досліджувати навколишній світ, проявляти інтерес до всього, із чим зіштовхується, у нього з'являються власні усвідомлені бажання: «Хочу це! Хочу те!». У результаті, якщо поруч із ним перебуває тільки мати, то він запросто може перетворитися в розпещеного, примхливого ледаря
Іноді жінка, залишившись одна, намагається боротися із цією проблемою, переймаючи на себе функції чоловіка. Але тут неї підстерігає інша небезпека. Непослідовне поводження матері (яка те приймає ребенка й підтримує, щоб він не зробив, то лає й карає) породжує в нього амбівалентне відношення до неї й загальне почуття нестабільності й небезпеки миру. На цьому ґрунті розвивається підвищена тривожність, занижується самооцінка. Найгірше в цій ситуації, що саме це базисне світовідчування, що заставляється в маля, потім буде супроводжувати його все життя
Рекомендації психолога:
Не дозволяйте собі зриватися на ребенке. Якщо він щось накоїв, постарайтеся пояснити йому, у чому він не правий. Скажіть, що це вас дуже засмучує, тому що ви його дуже любите й не хочете, щоб він робив такі вчинки.
|
